ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) Плитки керамічні. Методи випробувань

Передмова

1   РОЗРОБЛЕНИЙ
ВАТ “НИИстроймашкерамика”
ВНЕСЕНИЙ Держбудом Росії
2   ПРИЙНЯТИЙ
Міждержавною науково-технічною комісією із стандартизації, технічного нормування і сертифікації у будівництві (МНТКБ) 30 травня 2001 р.
3 ВВЕДЕНИЙ В ДІЮ
Наказом Держбуду України № 87
від 7.05.2002 р.
НА ЗАМІНУ ГОСТ 27180-86
Даний державний стандарт України не може бути повністю або частково відтворений, тиражований та розповсюджений як офіційне видання без дозволу Держбуду України

Чинний від 2002-10-01

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Даний стандарт поширюється на керамічні плитки для внутрішнього облицювання стін, покриття підлог і оздоблення фасадів та встановлює методи їх випробувань.
Стандарт не поширюється на кислототривкі та термокислототривкі керамічні плитки.
Застосування методів передбачають у стандартах або технічних умовах на конкретні вироби.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Перелік нормативних документів, посилання на які використані у даному стандарті, наведений у додатку А.

3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1 Кількість виробів, які відбирають для контролю, встановлюють у стандартах або технічних умовах на конкретні вироби.
3.2 Випробування слід проводити у приміщеннях з температурою повітря (20 ± 5)°С і відносною вологістю не менше 50 %.
3.3 Для проведення випробувань слід використовувати водопровідну воду.
3.4 Для визначення зносостійкості, термічної і хімічної стійкості глазурі, твердості лицьової поверхні за Моосом слід використовувати зразки, які не мають пошкоджень лицьової поверхні.
3.5 Водопоглинання, зносостійкість, границю міцності при згині і термічну стійкість глазурі визначають на зразках, висушених до постійної маси.
Зразки висушують при температурі        (110 ± 5)°С протягом 1 год, охолоджують і зважують. Потім зразки продовжують сушити до постійної маси. Масу вважають постійною, якщо розбіжність між результатами двох послідовних зважувань не буде перевищувати 0,1 % результату передостаннього зважування. Час сушіння між двома послідовними зважуваннями повинен бути не менше 20 хв.

4   КОНТРОЛЬ ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ

4.1 Зовнішній вигляд плиток перевіряють візуально при денному або розсіяному штучному світлі при освітленості від 300 до 400 лк з відстані 1 м від очей спостерігача.
4.2 При контролі зовнішнього вигляду плитки викладають на щиті площею не менше 1 м², розташованому під кутом (45 ± 3)°, з шириною зазору між плитками до 3 мм.
4.3 При контролі кольору (відтінку кольору), рисунка і рельєфу лицьової поверхні плитки викладають на щиті упереміж із зразками-еталонами. Огляд проводять з відстані 1 м.
Відповідність кольору килима еталону перевіряють з відстані 10 м після попереднього знімання паперу.
При контролі фіксують відмінність кольору (відтінку кольору), рисунка і рельєфу лицьової поверхні плиток від зразків-еталонів.
Наявність тріщин, які не видно, визначають на слух шляхом простукування дерев'яним або металевим молоточком масою 0,25 кг.
Плитки, які мають тріщини, при простукуванні видають деренькучий звук.
4.5 Наявність цеку визначають візуально. При виникненні розбіжностей на глазуровану поверхню плитки наносять органічний барвник (чорнило), протирають м'якою тканиною і проводять огляд.
4.6 Вимірювання дефектів зовнішнього вигляду (відбитості, зазублини, насічки, щербини з боку лицьової поверхні тощо) проводять штангенциркулем за ГОСТ 166 або лінійкою за ГОСТ 427.

Скачать полную версию ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) Плитки керамічні. Методи випробувань

К разделу "Фасад"

К разделу ДСТУ "Плитка. Мрамор. Гранит"