ДСТУ Б В.2.1-9-2002 (ГОСТ 19912-2001) Грунти. Методи польових випробувань статичним і динамічним зондуванням

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНИЙ
Державним федеральним унітарним підприємством - Науково-дослідний, проектно-вишукувальний і конструкторсько-технологічний інститут основ і підземних споруд ім. Н.М. Герсеванова (НИИОСП им. Герсеванова)
ВНЕСЕНИЙ Держбудом Росії
2 ПРИЙНЯТИЙ
Міждержавною науково-технічною комісією із стандартизації, технічного нормування і сертифікації у будівництві (МНТКБ) 30 травня 2001 р.
3 ВВЕДЕНИЙ
Наказом Держбуду України № 87
від 7.05.2002 р.
НА ЗАМІНУ ГОСТ 19912-81,
ГОСТ 20069-81
Даний державний стандарт України не може бути повністю або частково відтворений, тиражований і розповсюджений як офіційне видання без дозволу Держбуду України

Чинний від 2002-10-01

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Даний стандарт поширюється на дисперсні природні, техногенні і мерзлі грунти, склад і стан яких дозволяють проводити безперервне занурення зонда, і встановлює методи польових випробувань зондуванням при їх дослідженні для будівництва.
Стандарт не поширюється на грунти, які містять частки крупніше 10 мм більше 25 % за масою, при статичному зондуванні і грунти, які містять частки крупніше 10 мм більше 40 % за масою, при динамічному зондуванні.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У даному стандарті використане посилання на стандарт:
ДСТУ Б В.2.1-6-2000 (ГОСТ 30672-99) Грунти. Польові випробування. Загальні положення.

3 ВИЗНАЧЕННЯ

Терміни, які застосовують у даному стандарті, наведені у додатку А.

4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1 Даний стандарт встановлює такі методи польових випробувань грунтів зондуванням:
-    статичне зондування;
-    динамічне зондування.
4.2 Загальні вимоги до польових випробувань грунтів, обладнання і приладів, підготовки майданчиків для випробувань наведені у ДСТУ Б В.2.1-6.
4.3 Методи польових випробувань грунтів зондуванням застосовують у комплексі з іншими видами інженерно-геологічних робіт або окремо для:
-    виділення інженерно-геологічних елементів (товщини шарів і лінз, меж поширення грунтів різних видів і різновидностей);
-    оцінки просторової мінливості складу і властивостей грунтів;
-    визначення глибини залягання покрівлі скельних і крупноуламкових грунтів;
-    кількісної оцінки характеристик фізико-ме-ханічних властивостей грунтів (густини, модуля деформації, кута внутрішнього тертя і зчеплення грунтів та ін.);
-    визначення ступеня ущільнення і зміцнення грунтів у часі і просторі;
-    оцінки можливості забивання паль і визначення глибини їх занурення;
-    визначення даних для розрахунку пальових фундаментів;
-    вибору місць розташування дослідних майданчиків і глибини проведення польових випробувань, а також місць відбирання зразків грунтів для лабораторних випробувань;
-    контролю якості геотехнічних робіт.
4.4 Зондування грунтів проводять вдавлюванням у грунт зонда при статичному зондуванні, забиванням або віброзануренням у грунт зонда при динамічному зондуванні з одночасним вимірюванням безперервно (або через задані інтервали за глибиною) показників, які характеризують опір грунту зануренню зонда.
4.5 Кількісну оцінку характеристик фізи-ко-механічних властивостей грунтів проводять на основі статистичне обгрунтованих залежностей між показниками опору грунту зануренню зонда і результатами визначення характеристик іншими стандартними методами.
4.6 Метод зондування, глибина зондування і розташування точок зондування визначають програмою інженерно-геологічних вишукувань.
Частина точок зондування повинна бути розташована у безпосередній близькості від гірничих виробок (2 - 5 м) з метою одержання даних, необхідних для інтерпретації результатів зондування.
4.7 У процесі проведення випробувань зондуванням слід вести журнали випробувань за формами, наведеними у додатку Б, з доданням автоматичних записів за їх наявності, а результати випробувань - оформляти у вигляді графіків зміни параметрів опору грунту зануренню зонда у залежності від глибини зондування.
Масштаби графіків допускається змінювати у порівнянні з встановленими даним стандартом при обов'язковому збереженні співвідношення між масштабами вертикальних і горизонтальних координат.
Графіки випробувань повинні супроводжуватись інженерно-геологічним розрізом за найближчою до точки зондування гірничою виробкою.

5 СТАТИЧНЕ ЗОНДУВАННЯ

5.1 Суть методу
5.1.1 Випробування грунту методом статичного зондування проводять з допомогою спеціальної установки, що забезпечує вдавлювання зонда у грунт.
5.1.2 При статичному зондуванні за даними вимірювання опору грунту під наконечником зонда і на бічній поверхні зонда визначають:
-    питомий опір грунту під наконечником (конусом) зонда qc;
-    загальний опір грунту на бічній поверхні Qs (для зонда типу І);
-    питомий опір грунту на ділянці бічної поверхні (муфті тертя) зонда fs (для зонда типу II).
Примітки:
1  За спеціальним завданням можливе вимірювання перового тиску, що виникає у поровій воді при зондуванні, з використанням датчиків перового тиску. Датчики встановлюють на конусі зонда (п'єзо-конуси) або відразу після конуса (п'єзо-зонди).
2 При використанні спеціально обладнаних зондів у процесі зондування можуть вимірюватись густина, об'ємна вологість і природний гамма-фон грунту з допомогою радіоактивного каротажу, температура грунту і електричний опір грунту.

Скачать полную версию ДСТУ Б В.2.1-9-2002 (ГОСТ 19912-2001) Грунти. Методи польових випробувань статичним і динамічним зондуванням

К разделу "Нормативы строительства фундамента"

К разделу ДСТУ "Услуги, объекты"