АССБуд → Справочник → Стандарты и нормативы → ДСТУ → Сыпучие, вяжущие, смеси → ДСТУ Б В.2.7-69-98 (ГОСТ 30459-96). Добавки для бетонів. Методи визначення ефективності

ДСТУ Б В.2.7-69-98 (ГОСТ 30459-96). Добавки для бетонів. Методи визначення ефективності

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНИЙ
Науково-дослідним, проектно-конструкторським і технологічним інститутом бетону та залізобетону (НИИЖБ), Всеросійським федеральним науково-дослідним, проектно-конструкторським та технологічним інститутом будівельної індустрії (ВНИИжелезобетон), науково-дослідним інститутом енергетичних споруд (НИИЭС). Всеросійським науково-дослідним інститутом транспортного будівництва (ЦНИИС) Російської Федерації
ВНЕСЕНИЙ
Держбудом Росії
2 ПРИЙНЯТИЙ
Міждержавною науково-технічною комісією із стандартизації, технічного нормування та стандартизації в будівництві (МНТКБ) 12 грудня 1996 р.
3 ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ
Наказом Держбуду України від 25.05.98 №110 з 1 січня 1999 р.

Чинний від 1999-01-01

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Цей стандарт поширюється на добавки на основі неорганічних та органічних речовин (далі - добавки) для важких і легких бетонів та встановлює методи визначення ефективності добавок за критеріями ефективності у відповідності з ДСТУ Б В.2.7-65.
Стандарт не поширюється на мінеральні добавки.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Посилання на стандарти, що використовуються, наведені у додатку А.

3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1 За показниками якості добавки повинні відповідати вимогам відповідним нормативним документам і технічній документації на конкретний продукт, а за показником ефективності дії - критерію ефективності у відповідності з вимогами ДСТУ Б В.2.7-65.
3.2 Ефективність добавок визначають порівнянням показників якості бетонних сумішей, бетонів контрольного та основного складів, за винятком стабілізуючих, водоутримую-чих добавок та добавок, що підвищують захисні властивості бетону по відношенню до сталевої арматури. Ефективність зазначених добавок визначають тільки на бетонах основного складу.
Бетон контрольного складу - бетон без добавок.
Бетон основного складу - бетон контрольного складу з оптимальним дозуванням добавки.
Оптимальне дозування добавки - мінімальна кількість добавки, при введенні якої до складу бетону досягається максимальний ефект дії за критеріями ефективності у відповідності з ДСТУ Б В. 2.7-65.
3.3 Добавки слід вводити у бетони з водою замішування. Безпосередньо перед використанням рідкі добавки, емульсії, суспензії повинні бути перемішані, сухі добавки розчинені. Воду, що входить у склад добавок, враховують при розрахунку складу бетону. В сухі бетонні суміші воду вводять за один прийом.
Вода повинна відповідати вимогам ГОСТ 23732.
При визначенні ефективності поризуючих добавок для легких бетонів воду у бетонну суміш вводять за декілька прийомів.
3.4 У лабораторних умовах заміси слід проводити на сухих заповнювачах.
Сипкі матеріали дозують за масою. Воду та розчини (емульсії, суспензії) добавок дозують за масою або об'ємом. Допускається дозування пористих заповнювачів за об'ємом з обов'язковим контролем насипної щільності.
Похибка дозування цементу, заповнювачів, води та добавок не повинна перевищувати
1 %.
3.5 Проби бетонної суміші відбирають за ГОСТ 10181.0. Зразки бетону для різних видів випробувань виготовляють та зберігають у відповідності з вимогами стандарту на конкретний вид випробування. Кількість зразків, що виготовляються, визначають за стандартом на конкретний метод випробування.
Зразки бетону контрольного та основного складів повинні тверднути в ідентичних умовах за винятком випадків, коли добавка використовується з метою змінення режиму тверднення бетону.
3.6 Час попереднього витримування бетону контрольного та основного складів, що піддається у процесі тверднення тепловій обробці. не повинен відрізнятись більше ніж на 20 %.
3.7 Показник ефективності дії добавки за критерієм ефективності у відповідності з ДСТУ Б В.2.7-65 оцінюють за такими етапами:
- підбирають бетон контрольного складу
                 враховуючи вимоги 3.9;
-    визначають оптимальне дозування добавки;
-   порівнюють показники бетонної суміші і бетону контрольного та основного складів.
3.8 Ефективність добавок, що надходять на підприємство, оцінюють у такій послідовності:
а) оцінка відповідності добавок критерію ефективності за ДСТУ Б В.2.7-65;
б) оцінка ефективності добавок стосовно до конкретних умов виробництва.
3.9 Ефективність добавок слід оцінювати з дотриманням таких умов:
- бетон контрольного складу повинен відповідати таким вимогам:
а) у важких бетонах витрата цементу повинна складати 350 кг/м3 при визначенні ефективності дії всіх добавок крім повітровтягувальних.
Для визначення ефективності повітровтя-гувальних добавок витрата цементу повинна складати 280 кг/м3. Слід використовувати дві фракції щебеню (5-10 та 10-20 мм); співвідношення фракцій повинно бути підібрано, виходячи з умов мінімальної пустотності. Частка дрібного заповнювача (r) у загальній масі заповнювачів повинна складати: при використанні повітровтягувальних добавок r = 0,35, при інших добавках – r = 0,4;
б) при випробуванні у легких бетонах повітровтягувальних добавок приймають такий склад бетону: цемент - 250 кг/м3, пористий заповнювач - 1100 л/м3 (30 % за об'ємом фракції 5-10 мм та 70 %- фракції 10-20 мм), пісок за ДСТУ Б В.2.7-32 - 250 кг/м3;
в) при випробуванні в легких бетонах піноутворюючих добавок приймають такий склад бетону: цемент - 300 кг/м3, пористий заповнювач - 1100 л/м3 (30 % за об'ємом фракції 5-10 мм та 70 % - фракції 10-20 мм);
г) при випробуванні в легких бетонах газоутворюючих добавок приймають такий склад бетону: цемент - 300 кг/м3, крупний пористий заповнювач - 800 л/м3 (30 % за об'ємом фракції 5-10 мм і 70 % - фракції 10-20 мм), пористий пісок групи 1 за ДСТУ Б В.2.7-17 - 300 л/м3;
д) оптимальне дозування добавки підбирають таким чином.
У бетонні суміші вводять добавки у кількості, що дорівнює граничним значенням, зазначеним у нормативній документації на добавку з 2 - 4 проміжними дозуваннями добавки, які відрізняються одне від одного на
20-30 %. Будують графічну залежність, що зв'язує показники якості бетонних сумішей та/або бетонів, які є критерієм ефективності за ДСТУ Б В.2.7-65, з дозуванням добавки.
Роботу проводять, як правило, при температурі навколишнього повітря та матеріалів (20±5)°С за винятком роботи з протимороз-ними добавками.
Теплову обробку бетонів проводять у пропарювальній камері за режимом 3+3+6+2 год при температурі ізотермічного прогріву 80°С для портландцементу та 90°С для шлакопортландцементу.
3.10 Ефективність добавок за 3.8б) оцінюють у лабораторії підприємства та на виробництві за дотриманням таких умов:
а) виготовляють бетон контрольного та основного складів, що застосовуються на виробництві;
б) в лабораторних та виробничих умовах уточнюють обране за 3.9д) оптимальне дозування добавки з урахуванням мети його застосування;
в) роботу проводять при температурі навколишнього повітря та матеріалів, що відповідають умовам виробництва;
г) теплову обробку бетонів проводять за режимами, що прийняті на виробництві:
-   у лабораторних умовах - в лабораторній пропарювальній камері,
-   у виробничих умовах - разом з відповідними виробами та конструкціями.